Що

варто знати

Співпраця з офіційною клінікою репродуктивної медицини, яка має хороші відгуки, допомагає уникнути можливих проблем, пов’язаних із сурогатним материнством. Офіційні клініки мають базу сурогатних мам, які пройшли ретельне обстеження та відповідають установленим вимогам. З кожною кандидаткою укладають договір і проводять повну перевірку її фізичного та психологічного здоров’я. Значна частина відповідальності покладається на медичний центр, тому він також зацікавлений у тому, щоб програма проходила без ускладнень.

Потреби у проведенні генетичних досліджень сурогатної мами немає, оскільки дитина генетично з нею не пов’язана.

Жодна програма в жодному медичному центрі не може гарантувати стовідсоткового успіху. Імовірність настання вагітності в сурогатної мами після першої спроби становить близько 40%, що є досить хорошим показником. Щоб підвищити ймовірність успіху, рекомендуємо розраховувати на кілька спроб ЕКЗ.

Питання реєстрації дитини бере на себе клініка, у якій проводилася програма сурогатного материнства. Після народження дитини відбувається стандартна процедура державної реєстрації народження.

Відповідно до законодавства України сурогатна мама не має жодних прав на дитину, тому не може вимагати або претендувати на зустрічі з нею.

В Україні донорство яйцеклітин (донація ооцитів) є повністю легальним процесом й регулюється статтею 48 Основ законодавства України про охорону здоров’я та Порядком застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженим наказом МОЗ України № 787 від 9 вересня 2013 року, зі змінами. Стаття 123 Сімейного кодексу України визначає походження дитини, народженої внаслідок застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Жінка, яка хоче стати доноркою, повинна відповідати низці вимог: мати вік від 21 до 30 років, гарне психічне та фізичне здоров’я і щонайменше одну здорову дитину.

Програма донорства є повністю анонімною. Реципієнтам, які використовуватимуть донорський матеріал, клініка не показує фотографії донорки. Вони можуть отримати лише таку інформацію про неї: зріст, вагу, колір волосся та очей, групу крові, резус-фактор, національність, сімейний стан і наявність дітей. Донорка не отримує жодної інформації про реципієнтів.